2005-05-22
ІНКАУНТЕР | | Єпископ Сергій БАЛЮК проводить теоретичну частину жіночого інкаунтеру |
Духовна практика, що пройшла у Об’єднанні, стала переломним кроком у стосунках з Богом для її учасниківНезнайоме донедавна слово «Інкаунтер» означає «зустріч». У нашому випадку — зустріч з Богом. Про те, як пройшов перший інкаунтер, зорганзований і проведений силами Церкви Живого Бога, який відбувся у травні у селі «Поляна», розповдає його ініціатор і натхненник єпископ Сергій Балюк: — Три роки тому Бог поклав мені на серце проводити виїзні семінари для людей, які недавно прийшли до Бога. Ми зробили першиий семінар і потім зупинились: було багато критики і невіри в те, що такі акції реальні у своїй дієвості. Не було підтримки і ця програма не рухалась і не розвивалась. Я багато думав над тим, чому в нас не вийшло? І ось у лютому 2005 року я поїхав до Америки в м.Сакраменто (Каліфорнія), щоб подивитись, як проводять ці акції в них і зрозуміти, чому в нас вони «не йдуть». Там я потрапив на подібний інкаунтер і Бог сказав, щоб ми проводили такі ж інкаунтери на Україні. Бог дав мені бачення спасіння людей і інкаунтера, як частини в цьому плані-баченні.
Весна була дуже напруженою і насиченою подіями для нашого Об’єднання, але ми все ж знайшли час для першого інкаунтера. Я дякую Богові, що ці семінари відбулися в травні: спочатку чоловічий (було присутньо 43 братів), а потім жіночий (його відвідало 62 жінок).
Люди за допомогою Святого Духа отримали прощення своїх гріхів, змогли пробачити своїх кривдників. Деякі образи настільки глибоко сиділи в людях, що християни навіть не підозрювали, в чому їхня проблема. Також люди звільнилися від проклять, від залежностей, отримали звільнення від демонів. Ми молилися за наповнення Духом Святим і Бог хрестив Духом Святим, люди наповнювалися свіжим помазанням.
Потім ми говорили про бачення та про віру і в кінці семінару люди давали посвячення Богові і бачили б ви цих людей після інкаунтеру! Сьогодні зустрічаючи братів та сестер я відразу можу сказати, хто з них був на інкаунтері: у них щира широка усмішка та сяючі очі. Ці люди побули на семінарі і зустрілися з Богом. Зустріч з Богом змінює людину. Це роблять не програми, не конференції, а лише Бог.
Звичайно, інкаунтеру передує серйозна підготовка до нього, молитва, та три семінари з учасниками до інкаунтеру.
Я дякую Богові за команду, яка була зі мнгою під час цих кількох днів, які служили разом зі мною. Зараз ми маємо багатьох бажаючих поїхати на наступний інкаунтер, хоча ми достеменно й не знаємо ще, коли він відбудеться. Я знаю, що влітку ми обов’язково проведемо ще одну таку «зустріч з Богом».
УВАГА!!! Більше фото з інкаунтеру дивіться у спеціально створеному розділі-фотогалереї на сторінці ВІХИ ОХЄЦЖБ. ФОТОГАЛЕРЕЯ.
СВІДЧЕННЯ УЧАСНИКІВ ЧОЛОВІЧОГО ІНКАУНТЕРУ:
Петро, ЦЖБ м.Мукачево:
— На цьому інкаунтері Бог звільнив мене від почуття вини. Іноді мені здається, що ми, люди, часто нагадуємо смітники: мало помалу в нас накопичуються різні почуття: вини, непрощення, десь гріх трапиться, відкинутість. І все це поступово заглушує для нас Бога і вже в нашому серці немає тієї сміливості, того запалу, які були на початку нашого приходу до Ісуса. Але Бог – сильний – Він забрав від нас усі наші тягарі. Слава Йому!
•
— Протягом п’яти років мого життя з Богом я мав у серці велике непрощення до свого батька. Він хороший батько, але в мене була на нього ще дитяча образа. Це мене так гальмувало, що я не міг ніяк налагодити з ним нормальні стосунки і відчував, що втрачаю від цього благословіння. На вчорашньому семінарі ми молились проти проклять і я відчув, що нарешті позбувся того непрощення.
•
Андрій, ЦЖБ м.Мукачево:
— Я вдячний Богові за те, що ці три дні я тут, на цьому інкаунтері. Саме тут я позбувся від своєї гордості. Знаєте, коли дивишся на себе такого грішного, то видаєшся собі таким великим. А Бог розбив мене на друзки, які розлетілись у різні боки і я побачив, що я – ніхто. Але Бог наповнив мій дух і я побачив Його силу. Тепер я Його ніколи не залишу!
•
Роланд, ЦЖБ м.Мукачево:
— Я вдячний Богові за свою присутність на цьому інкаунтері. Тут вперше в житті я пережив Божу Любов, Боже прощення. Бог звільнив мене від непрощення, страху, відкинутості, заздрощів, пожадливості. Я вірю, що усі ті гріхи, які ми на смінарі спалювали на хресті, справді спалені і тепер я повністю вільний від них. Вдячний Богові за Його милість і любов, за те, що Він дав мені цю свободу.
•
Саша, м.Виноградів:
— Останнім часом я помітив, що мене почав контролювати кофеїн. Кава. На перший погляд – невинний напій, але я знаю, що багато братів та сестер є залежними від кави. Я колись був алкоголіком у світі і я знаю, що це таке – залежність від алкоголю. Мені не могли допомогти жодні лікарі, тільки Ісус, Який звільнив мене від алкоголізму повністю. Каву я не пив ніколи, почав пити її уже з Богом (сміх у залі). І недавно я відчув той самий контроль, який уже був у моєму житті, ті самі наркотичні духи. Ходив у піст, не пив каву по півроку, але повертався до цього. І в день посту мені легше було відмовитись від їжі, ніж від кави... Я вірю, що вчора під час молитви я отримав звільнення вд цієї залежності. Сьогодні в залі брат розносив каву і брати мене штовхають: дивись каву несуть. Але я вже вільний! Слава Ісусу!
Свідчення сестер-учасниць жіночого семінару-інкаунтеру:
Ютка, ЦЖБ м.Королево:
— Я вранці не могла прокидатися рано і дуже важко піднімалася сходами. Їхала я на цей семінар і сама не знала, що зі мною тут буде. Моє зцілення тут сталося на душевному рівні, фізично я була повністю здорова. Багато сестер за мене молилось і Господь мене сильно заспокоїв. Тепер я легко піднялась на ці сходи на сцену, щоб засвідчити своє зцілення, а раніше не могла піднятись без допомоги сестер-служительок. Слава Господу!
•
Валя, ЦЖБ м.Мукачево:
— Я дякую Богові, що в ці дні я отримала сильне емоційне звільнення. Я працювала в Господі, але радості від цього служіння я ніяк не отримувала. Я відчувала, що цю радість хтось від мене краде. Тепер я просто літаю на радощах. Крім того, сьогодні я відчула, що Бог чистить в мене праву нирку. Вся біль пройшла!
•
Тамара, ЦЖБ м.Мукачево:
— Я ніяк не могла зрозуміти, для чого я приїхала на цей семінар, не хотіла сюди їхати, але чоловік настояв на тому, щоб я все-таки поїхала. І сьогодні я отримала від Господа відповідь на це своє питання. Мені всього лише потрібно перестати бути Марфою... Я дуже рвалася Йому служити всюди: і в Ізраїль збиралася, і на курси вивчення івриту ходила, і туди, і сюди. Зрештою Господь мене приземлив і сказав: «Отут твоя обітована земля, тут твоє місце. Поглянь: тут бур’яни на городі, там треба почистити, а там побілити.» Я в розпачі питаю Його: «А ще що?» – «А тобі мало?! Тепер поглянь на себе зсередини і прибери там!» І коли я відкрилась зсередини, то побачила, що зсередини я ще гірша, ніж у себе вдома... Я думала, що я покаялась, на кожному служінні я чистилась, шкрябалась... І коли я дістала тут нову інформацію, за що я дуже вдячна, я побачила, скільки ще того бруду на мене налипло, що я його і не бачила... І коли я з такою насолодою прибила в собі ту паскудь, то відчула себе такою чистою... Я прийняла себе такою, яка я є і прийняла тих, кого раніше не могла прийняти...
•
Лілія:
— У ці дні я принесла Богові тягар усіх своїх хвороб: духовних, душевних, фізичних. Віддала, записала і як вони смерділи усі!
Знаєте, я ніколи не любила своє ім’я. Воно мені здавалось дитячим, з якого насміхаються всі... Мені Бог показав, що Лілія – це чистота, це запах, це щось особливе. Я буду прагнути до того, щоб іоно співпадало з дійсністю... І тут, на цьому місці, біля цього хреста я прийняла саму себе. Я побачила величезну кількість людей на колінах у Господа.
Ми часто говоримо: я звільнилась, я здорова! І так легко говорити правильні речі на зібраннях, серед рідної церкви, але як важко, коли опиняєшся вдома один! Дух самотності давить і начебто й не визнаєш, що ти сам, і потрібно бути особливо укріпленим у Бозі. Я звинувачувала Бога в тому, що не стало мого батька, не стало чоловіка і я сама. Але Бог показав мені Христа, яким Він був самотнім, коли навіть Батько відвернувся від Нього! Я зрозуміла, що Ісус сидить в глибині («в недрах») Батька, і разом з Ним – я, і всі ми! Тепер я знаю, що на хрест потрібно приходити щодня!.. |
