|
БІБЛІОТЕКА • Сергій Балюк • ФОРМА І ВІРА ЧАСТИНА 1 • Син чи раб? ЖИТТЯ ПІД ЗАКОНОМ
«Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім, але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько. Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу. Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.»
(Галатам 4:1-7)
Закон був даний людям для того, щоб показати, що вони ніколи не здобудуть спасіння ціною власних зусиль. Він мав на меті переконати людей в тому, що вони потребують Спасителя, і вивести цих людей на шлях віри. «Хто спасе мене!» Ї це повинно було стати воланням кожної людини, яка жила під Законом.
В цих семи віршах послання до галатів говориться про розвиток, який можна зобразити так: раб —> син; стихії світу —> духовне пізнання Бога. У них йдеться про поступовість відкриття повноти Господньої. Під «стихіями світу» слід розуміти елементарні складові людського пізнання. Адже для того, щоб навчитися читати, потрібно спочатку вивчити літери. Закон складався з елементів того, що повинно було прийти пізніше. Він готував людину до переходу на вищий духовний рівень.
Зауважте, в третьому вірші Павло каже: «Так і ми…були поневолені стихіями світу». Галати не були євреями. Вони були поганами, але Павло бере на себе велику сміливість, прирівнюючи єврейську релігію до поганської. Єврейська релігія (називаймо її іудейською) часу Христа нічим не відрізнялася за своєю сутністю та обрядовістю від поганської. Тому так часто Ісус промовляє до фарисеїв і книжників: «Горе вам!» Їхні ритуали не давали їм спасіння, тому що у ритуальній релігії завжди йдеться про місце і роботу людини. Духовність же вказує на Бога і на те, що ти Ї Храм Божий. Стихії світу, або людське пізнання, не дають спасіння нікому.
НОВА ПРИРОДА
«…щоб усиновлення ми прийняли.»
(Галатам 4:5)
Для людей усиновлення є нормальним явищем, але нам зрозуміло, що усиновлена дитина не отримує з формальними паперами ще й генів та природи нових батьків. Для людей усиновлення — це «формальність». Але Бог іде далі за звичайне усиновлення в людському розумінні. Бог робить чудо для тих, кого приймає! Яке? Він дає їм свої «гени». Повертаючись до Бога, ми переживаємо нове народження — отримуємо нову, Божественну природу. Твоє спасіння — це щось більше, ніж порятунок від твоїх гріхів і проклять. Завдяки спасінню ми повернулися назад до Божої сім’ї. Син Божий став людиною, щоб люди могли стати синами Божими.
І сутність питання: син ти чи раб — полягає у визначенні того, якою є твоя природа? Твій спосіб життя залежить від твоєї природи. Яка твоя природа? Про це є цікава притча.
Одного разу під час великої повені вода залила все довкола, залишивши невеличкий острівець. На ньому врятувалися жаба і скорпіон. І от жаба налаштувалася стрибнути у воду, щоб переплисти течію і вийти на сухий рівний берег. Та тут до неї загукав скорпіон:
— Зачекай! Врятуй мене!
— О, ні, — відказала жаба. — Я знаю вас, скорпіонів. Ти ж мене вжалиш — і я помру!
— Послухай, — каже скорпіон, — я на цьому острові потону. Я не маю виходу. Подумай сама, навіщо мені вбивати свого рятівника?!
Жаба подумала і погодилась. Скорпіон всівся їй на спину і вони поплили. Ось пливуть вони, і вже ніби берег неподалік… Та раптом скорпіон не втримався і все-таки вжалив жабу. Вона почала тонути й з останніх сил питає свого «пасажира»:
— Я ж тебе рятувала. Тепер я загину, але ж загинеш і ти. Скажи, чому ти це зробив?
— Така вже наша «скорпіоняча» природа… — відказав він.
Бог робить чудо з нами, приймаючи й усиновлюючи нас: Він дає нам нову природу.
«А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: «Авва, Отче!»
(Галатам 4:6)
Дух Святий звільняє нас від рабства ритуалів і релігії, звільняє від рабства вимог і піднімає на вищий щабель духовного розвитку. Є тільки єдина альтернатива релігії — Дух Святий.
«А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.»
(Римлянам 8:9)
Якщо ти не отримав цієї божественної природи — ти не можеш належати до божественної сім’ї. Альтернативою пожадливості тіла є перебування в тобі Духа Христового:
«А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі».
(Римлянам 8:10-14)
Одного разу мене звинуватили в тому, що я проповідую не те, що проповідував раніше. Я дуже зрадів цьому. «Слава Богу!», — подумав я. Горе було би мені, якби я проповідував те саме, що й 15 років тому. Це означало б, що я — духовний карлик, який не росте й не розвивається. Карлики виступають у цирку. Тому релігія часто нагадує цирк, а не духовну єдність християн у церкві. Зовні все виглядає гарно, святково, вражаюче, але сутність релігії — смерть. І люди, які не водяться Духом Божим, не можуть зрозуміти тих, хто водиться Духом Божим. Їм важко встигати за духовними людьми. Сьогодні на зібранні було щось одне, завтра — інше, а що ви вигадаєте на третю неділю?! Чесно кажучи, я сам цього ще не знаю! Запитайте про це Духа Божого!
Християнство — це надзвичайно радикальне вчення! Немає нічого більш радикального на цій землі, ніж проповідь Євангелії Господа нашого Ісуса Христа! Адже Христос змінює природу — і ти стаєш новою людиною в Христі Ісусі. Маючи цю природу, ти і у 70 років можеш стрибати, танцювати і вигукувати: «Ісус є Господь!» Але без Христа навіть у 15 років молоді люди не хочуть жити і накладають на себе руки.
«...бо не взяли ви духа неволі знов на страх…»
(Римлянам 8:15)
Страх — це дух релігії. Релігія завжди використовує почуття провини сорому та страху. «Ти винний, а якщо винний — значить боїшся і тобі соромно.» Всі системи цього світу діють, інспіровані цим принципом: провина — страх, сором; страх, сором — провина.
«...але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.»
(Римлянам 8:15-16)
Є велика різниця між рабом та сином. Раб боїться, син — почуває себе впевнено! Віруючий не керується вимогами законництва і духом страху. Дух Христа, Який пробуває в ньому, побуджує його робити те, що справедливе і праведне. Закон — це «сила ззовні», а синівство — це сила зсередини, це сила нової природи. І сьогодні ви можете створити сучасний закон, правила, умовності в одязі, їжі, поведінці, зачісках. Ви можете промовляти до своїх прихожан: «Заходьте! Ви — сідайте сюди, а ви — туди. Ви — надягніть скафандри, а ви — комбінезони!», і вважати, що дотримуючись цих умовностей, можна заслужити спасіння. Але це є рабство. Якщо в тобі немає Духа Христового — ти в неволі і під страхом.
МОЛИТВА — ЦЕ РОЗМОВА З ТАТОМ
«Авва» — це арамейське слово, яке єврейські діти вживали вдома, звертаючись до свого тата. Завдяки Духу Христовому ми можемо звертатися сьогодні до Бога, як маленькі діти: «Авва». Це означає — татку, таточку!
«Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.»
(Римлянам 8:26-27)
Ти іноді не знаєш, як молитися, але Дух Святий молиться за тебе іншими мовами. Якою є твоя молитва? Ритуальною, релігійною, чи це духовне спілкування з Богом? Саме молитва виявляє, спасенний ти, чи неспасенний. Є ти дитиною Божою, чи ні?
Дехто каже: «Я молюся, бо так потрібно. Тому що потрібно молитися одну годину.» Але запитай себе, чи є протягом цієї години з тобою Бог? «Я ходжу до церкви, бо мушу». Але які твої взаємовідносини з Богом? Чи звертаєшся ти до Нього «Татусю»?
Молитва — це спілкування з Богом. Не «звершай молитву», а розмовляй з Богом. Деякі люди помолилися годину і думають, що вони зробили велику роботу: гори звернули! Який обман релігії! Це виглядає так, наче мала дитина виканючить щось у тата, а потім виходить від нього і хвалиться: «Я набридав татові цілу годину!» Молитва — це не канючення, це дихання життя! Ніхто з нас не хвалиться: «Ви знаєте, я сьогодні дихав цілу годину!» Абсурд. Якщо ти не дихаєш — ти помреш. Це елементарно. Але деякі люди сам факт цього дихання, цю норму, стандарт, ставлять собі в заслугу. Якщо ти не молишся — ти не можеш жити! Тобі це потрібно більше, ніж Богові.
• Чи є у твоїй молитві Бог?
• Чи є твої стосунки з Богом такими, якими бувають стосунки батька і дитини?
• Чи молиться через тебе Дух Святий?
• Чи керує твоїми діями і вчинками Божа присутність?..
«Тому ти вже не раб, але син…»
(Галатам 4:7)
Отче Небесний! Я дякую Тобі за Твоє Слово, я дякую за те, що Ти ведеш нас від релігії, обряду, традиції, від порожнечі у Свою присутність. І я прошу, Господь, щоб це Слово стало нам на збудування. Я прошу, Господь, хай прийде дух синівства, Дух Святий в серце кожної людини. Хай кожна людина набуде нової природи, нових взаємовідносин з Тобою через Духа Святого. Хай пізнає Тебе як доброго і люблячого Батька. Допоможи нам завжди бути «на гребені хвилі», завжди бути в русі. Керуватится і спрямовуватися Тобою, щоб не загрузнути в релігії, традиції, в порожнечі… Я хочу виростати і змінюватися в Твій образ. І хай ця переміна і зростання стане звичним явищем у житті кожного християнина на Землі. Амінь! |
